Невідома Туреччина: усе найдавніше та найзагадковіше

Озеро Ван - солоне озеро - загадкове внутрішнє море на висоті 1670 м над рівнем моря в Анатолійських горах. Ніхто не може пояснити ні солоність озера, ні появу прісноводного джерела на острові Акдамар. На цьому крихітному острові площею менше 1 кв. км знаходиться чудовий пам'ятник вірменської архітектури - надзвичайно гарний кафедральний собор Св. Хреста. Церква побудована в X столітті і була місцем перебування вірменського католікоса протягом 700 років -з 1116 по 1895 рік. Вона нагадує палац, побудований для вірменського царя між 915 і 922 роками, - чудовий комплекс з рожевого туфу. Стіни церкви покриті рельєфами з біблійними сюжетами, сценами полювання і жнив - нічого подібного немає ніде в світі.
Незвичайна краса ландшафту вселяє деякий трепет. Червоний камінь контрастує з синявою води і сніговими вершинами Анатолійських гір, що височіють над озером. З усіх островів на озері Ван Акдамар навесні першим покривається зеленню, а коли зацвітає мигдаль, цей острів Туреччини воістину приголомшує уяву.

Смачно обідаємо і вирушаємо до фортеці Бітліс.

Головною родзинкою, розташованою на сході Туреччини міста Бітліс, є древня кріпость. Цитадель знаходиться в центрі міста неподалік від міської ярмарки і розташована на крутому схилі гори. Відповідно до легенди, Бітліс був створений за наказом Олександра Македонського в IV ст до н.е. У давнину Бітліс фігурував в джерелах під різними назвами - Багеш, Багагеш і під іншими іменами. У вірменській літературі VII століття місто згадується як Себеос. Географічне положення міста було зручним як з точки зору торгівлі, так і в плані військової стратегії. Ці обставини сприяли стрімкому розвитку і росту міста.

Переїзд у готель на нічліг у місто Мідьят.

Монастир Дейрулзафаран, розташований на південному сході Туреччини в 5 км від Мардіна біля підніжжя плато Тур-Абдин, є історично одним з найбільш значущих центрів Сирійської православної церкви. З 1160 по 1932 року був офіційною резиденцією патріарха. На даний момент підтримується силами місцевої невеликої ассирійської громади та діаспори.
У давнину на місці, де зараз розташовується монастир Дейрулзафаран, знаходився храм, присвячений ассирійскому богу сонця Шамашу. Римляни, завоювавши ці землі, перебудували його в фортецю, яка з падінням імперії прийшла в запустіння. Нарешті, ймовірно в 493 році, тут ченцем на ім'я Шлеймун була побудована перша церква, і саме ця дата вважається датою заснування монастиря.
Наступна зупинка - Диярбакир.
Диярбакир чудово розташований на краю затоплюваної весняними водами долини Тигра. Старовинне місто оточує древня, масивна стіна з чорного базальту, за якою ховається лабіринт мощених бруківкою вулиць з прекрасними мечетями, цікавими церквами, вражаючими ханами і витонченими особняками.

Переїжджаємо до дуже відомого мосту, мосту Римських часів – міст Септімус Северіус. Окрім того, що міст є одним з найбільших аркових римських мостів (120м), він ще й має дуже цікаву історію. Чотири кути мосту були прикрашені колонами-статуями. З одного боку вцілілі колони самого Септімуса Северіуса та його другої дружини Юлії Домни, з іншого боку мали б бути статуї їхнів синів – Каракули та Гети. Та одної колони на даний момент бракує, оскільки Каракула вбив Гету та видав наказ аби спогад про Гету був стертий з усіх можливих джерел.
Наступна зупинка - Гора Немрут.
Що це таке – той Немрут Даг? Така собі гора, як Говерла по висоті, та останні 50 метрів гори насипані штучно. У 62 р. до н.е. був собі такий цар Антіох, який одного дня вирішив, що він бог і за його наказом було насипано гору та зведено статуї. Основна, звісно, його особиста (всюди помітна, адже він усюди в шапочці). Статуї знаходяться на сході гори і на заході, він хотів об'єднати схід та захід, зокрема кажучи, що мати грекиня, а батько – перс. Антіох хотів, аби люди зустрічали з ним схід та захід сонця і, мусимо сказати, це йому вдалось, адже групи приїжджають сюди власне аби це побачити.
Переїзд у Шанлиурфу на ночівлю.