Click to order
Ваше замовлення
Total: 
Заповни, будь ласка, уважно всі поля, щоб ми могли зв'язатись з тобою для уточнення усіх інших деталей для оформлення поїздки.
Імя
Прізвище
Email
Телефон
*оплачуючи даний тур Ви погоджуєтесь з умовами Договору оферти

Месопотамія - "конкурент"
Святої Землі?

Частина 2
Продовжимо?
Другий день нашої мандрівки був сонячним і привітним та повний загадок, бо про те, що нас чекало сьогодні здогадатись було важко. Неодноразово будучи в Ізраїлі, Палестині та Єгипті я якось вже звик подорожувати біблійними місцями. Дуже часто подорож до Святої Землі ще називають п'ятим Євангелієм, адже події про котрі читаємо у Новому Завіті наново у голові вкладаються з місцевістю в яку потрапляєш. Та навіть на думку мені не спадало, що одного дня я потраплю у місто, яке згадується у Біблії та ще й у першій її книзі – книзі Буття.
Так, саме Харран було тим містом, куди прийшов і оселився пророк Авраам, а ще за переданням тут замешкав і Мойсей після того як утік з Єгипту. Як би там не було, місто направду древнє і подекуди є враження, що мало й змінилось по всіх тих роках.
Найперше, що вразило – хатки. Вони тут в перемішку – і ті древні, й більш нові. Відрізнити дуже легко, оскільки в древніх незвичайна будова даху з отвором у центрі даху. Та коли потрапив всередину будинку, все стає ясно – на дворі поза 30 градусів тепла а у там, напевно, 18 або й менше. І це без кондиціонера! В нових хатах цього досягнути без кондиціонера ніяк не вдасться, тому люди тут і далі активно мешкають у таких дивних древніх будиночках.
Ще у Харрані ми побачили залишки одного з найдавніших університетів де вивчали астрономію, залишки старого муру, котрий оточував місто та випили турецької кави у місцевій забігайлівці.
Опісля грунтовою дорогою автобус нас повіз до Мідьяту. Що перше вразило мене у цьому місті, так це діти. Вони тут були на вулиці, їх було багато, вони бігали, бавились і з великою цікавістю заглядались і на нашу групу білих людей. Після кількох фоточок з дітками я зрозумів, що ці діти насправді щасливі – бо мобільні телефони їм не потрапили у руки і вони навіть у час карантину собі спілкуються з однолітками та бавляться всім, що попаде під руку! Ну просто як у моєму дитинстві. Про гарну вілу, яка фігурує у нових Турецьких серіалах та куди нас привів Мустафа писати не буду, бо її треба бачити.
А ще у Мідьяті вражає кількість церков. Так, церков, а не мечетей. Саме у Мідьяті історично найбільша спільнота християн, а точніше християн Асирійської православної церкви. Якщо Вам доведеться побувати у Мідьяті то обов'язково не пропустіть і скуштуйте місцевого вина – воно тут холодне, кисленьке та дуже смачне у спеку. Захід сонця (так собі спланував Мустафа і вибір цей був достойний) ми зустріли споглядаючи на Мардін – місто-фортецю, на схилі гори, котре залилось рожевим кольором стомленого сонця.
Після заходу наш гід поводив нас вузькими темними вуличками Мардіна та показав найцікавіші будинки цього міста. Знову втомлені і знову щасливі ми опинилися у чистенькому готелі Мардіна. Як я заснув і як я проснувся – того вже не пам'ятаю, але спав міцно.
Василь Мікула
Мандрівник-професіонал та блогер початківець
Поділитися на Facebook: