Месопотамія - "конкурент"
Святої Землі?

Продовжимо?
Другий день нашої мандрівки був сонячним і привітним та повний загадок, бо про те, що нас чекало сьогодні здогадатись було важко. Неодноразово будучи в Ізраїлі, Палестині та Єгипті я якось вже звик подорожувати біблійними місцями. Дуже часто подорож до Святої Землі ще називають п'ятим Євангелієм, адже події про котрі читаємо у Новому Завіті наново у голові вкладаються з місцевістю в яку потрапляєш. Та навіть на думку мені не спадало, що одного дня я потраплю у місто, яке згадується у Біблії та ще й у першій її книзі – книзі Буття.

Так, саме Харран було тим містом, куди прийшов і оселився пророк Авраам, а ще за переданням тут замешкав і Мойсей після того як утік з Єгипту. Як би там не було, місто направду древнє і подекуди є враження, що мало й змінилось по всіх тих роках.

Ще у Харрані ми побачили залишки одного з найдавніших університетів де вивчали астрономію, залишки старого муру, котрий оточував місто та випили турецької кави у місцевій забігайлівці.

Опісля грунтовою дорогою автобус нас повіз до Мідьяту. Що перше вразило мене у цьому місті, так це діти. Вони тут були на вулиці, їх було багато, вони бігали, бавились і з великою цікавістю заглядались і на нашу групу білих людей. Після кількох фоточок з дітками я зрозумів, що ці діти насправді щасливі – бо мобільні телефони їм не потрапили у руки і вони навіть у час карантину собі спілкуються з однолітками та бавляться всім, що попаде під руку! Ну просто як у моєму дитинстві. Про гарну вілу, яка фігурує у нових Турецьких серіалах та куди нас привів Мустафа писати не буду, бо її треба бачити.