Перший день нашої мандрівки-розвідки Карпатами

#нотатки_мандрівника

Ми вирушили в дорогу і не знали точно, що нас очікує.

Виїхали зі Львова, минули Стрий, Сколе у вікні авто почали виднітись гори. Ми вже були в передчутті чогось прекрасного.

Перше фото на фоні гір, перша дегустація сиру, яка, як пізніше виявилось, сподобається нам найменше зі всіх (а їх було аж три, бо ми не могли зупинитись, не знайшовши ідеального місця з найсмачнішими сирами та цікавою історією).

До речі, підніматися на гору підйомником - це чи не найкраща ідея, якщо останні кілька місяців ти провів вдома. А ще краще ти це розумієш, коли знизу, поки ти сидиш на кріселку, яке везе тебе вгору, ти бачиш невеличку групку туристів, яка не подолала й третини шляху, а вже втомилася і розтягнулась так, ніби всі рушали з інтервалом у пів години. Але це їхній вибір. Їм десь і позаздрити можна, адже коли вони будуть на вершині, то відчуття будуть ще гостріші, бо вони "заслужили" на цей краєвид отим своїм складним підйомом.

Ось машина вже їде повільніше, а це означає, що ми з'їхали з траси і вже бачимо підйомники на Гимбу. Людей мало, гори вже ближче - настрій чудесний!

Окей, забули про втомлених підкорювачів гори. Ми приїхали. Головна родзинка Гимби - Чайовня, де чай і млинці смачніші у стократ, бо їсти їх можна, дивлячись на гори і будучи в горах. А ще в чайовні завжди пахне травами і грибами, які збирають у тутешніх лісах.

Насолодились краєвидами, наробили фото на кожному кроці і вирішили пішки спуститися до водоспаду Шипіт. Це зайняло нам годину і нарешті ми почули шум водоспаду. Як виявилось пізніше, це був ще й шум людей. Їх тут завжди багато, але це не заважає насолоджуватись красою водоспаду!

Купили вина та сиру і поїхали до озера Синевир, до кінця не розуміючи, чи встигнемо ми туди! А ще дорогою ми зустріли велику!!! дуже велику сіру свиню, яка просто собі гуляла по дорозі. Карпати… такі Карпати)

І ми таки встигли! Та ще й як! Ми приїхали на сам захід сонця і це було ВАААУ! Вогняні хмари на небі і в віддзеркаленні озера, людей - порахувати на пальцях рук, тиша навкруги, час до часу чути, як з води вистрибує риба, біля берега повзають раки…

Якась нереальна картина! Але в подорожах так буває. Це винагорода за те, що не сидиш на місці.

̶П̶е̶р̶ш̶а̶ ̶с̶е̶р̶і̶я̶ перший день завершився смачною піцою в готелі. Про другий розповімо у наступному матеріалі.

Христя Швед

Любить мандрувати і писати

Поділитися на Facebook: